…….А сотню вже зустріли небеса... Летіли легко, хоч Майдан ридав… І з кров`ю перемішана сльоза.... А батько сина ще не відпускав... Й заплакав Бог, побачивши загін:

 Спереду–сотник , молодий, вродливий, І юний хлопчик в касці голубій , І вчитель літній–сивий-сивий... І рани їхні вже не їм болять… Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло... Як крила ангела, злітаючи назад, Небесна сотня в вирій полетіла…